Ваша роль у революції
Сьогодні після роботи нарешті поїхав на Майдан. Як завжди, повернувся додому з зарядом партріотизму та гордості за свій народ, а також з непохитною вірою в перемогу революції над силами зла.
Цікавий все ж таки феномен: протягом двох місяців, щоразу коли їду на Майдан після чергових дій так званої «влади», закрадається невеличка доля сумніву. Чи дісйно у звичайного народу є шанс у протидії з суб’єктами, які мають колосальний ресурс, які не зупиняться ні перед чим, і для яких усе на кону? І кожен раз, буквально через годину перебування на Майдані, від цих сумнівів не залишаються нічого. Походивши поміж людей, послухавши розмови, подивившись в очі, побачивши вочеведь цей неймовірний рівень самоорганізації, віра в перемогу кріпне і виходить на новий рівень.
Всі вихідні я був поза межами Києва і міг слідкувати за подіями лише у твіттері. Інформація про заворушення та фотографії з місця подій стурбували і — мушу буду чесним — трохи злякали. Тому ввечері, коли повернувся додому, вирішив зостатися вдома. Але вже сьогодні на роботі зрозумів, що не можу не піти на Майдан. І як же я радий, що пішов!
Кожному, хто «все ще» боїться, а також тим, хто «тепер вже» боїться приходити на Майдан, хочу сказати, що там зовсім не страшно. Там є набагато більше відчуття безпеки, ніж в сидінні перед екраном оновлюючи ленту подій, або спостерігаючи за трансляцією наживо.
Те, що люди почнуть боятися і перестануть показуватися на Майдан, це є насправді єдина надія на спасіння для тих, хто своїми брудними кігтями вцепився за владу. Тому вони і роблять все можливе, щоб розповсюдити страх: від гидкої пропаганди у своїх гамняних безкоштовних газетах вєсті, до більш брутальних засобів залякування. Коли це розумієш, страх знімає як рукою. Ви хочете щоб я боявся? «Щас, всьо брошу і буду баяцца!». Крім того, це є дієвим аргументом у розмові з близькими, які за нас хвилюються. Я сьогодні по телефону сказав татові а потім те саме й бабусі: «Ви розумієте, те що ви мене зараз просите не йти на Майдан, це якраз є те, на що розрахувують ці пі-пі-пі?». На обох подіяло миттєво. Сказали: «З Богом, синок, йди. Дзвони як будеш вдома».
Якщо ж ви вагаєтесь чи виходити тому, що не знаєте чим саме ваша присутність на Майдані допоможе, повірте, там всі якимось магічним чином знаходять свою унікальну роль. Так, зараз вже є більш радикально налаштовані люди які готові йти на барикади і боротися в прямому сенсі слова. Однак водночас є і ті, хто стоять позаду мирно розмовляючи про майбутнє своєї країни, тим самим додаючи впевненості і наснаги активістам і волонтерам. Можна почути молоду маму що на фоні вибухів шумових гранат каже по телефону «так, мамуля, у нас тут все добре, гуляємо». Ми з друзями, наприклад, сьогодні ініціювали акцію прояву громадської огиди перед кореспондентом одного немаловідомого телеканалу з підгнившою репутацією, який намагався зробити пряме включення. Буквально за мить після того як ми почали скандувати «Правду!», близько сотні людей оточило знімальну групу і культурно пояснили, що брехати то не є добре і що вони будуть дуже уважно слідкувати за тим що він буде передавати.
Ну а для тих інтелектуалів-скептиків які сидять вдома просто тому, що не вірять в перемогу, наведу останній аргумент. В основі руху Євромайдану лежить щира людська мотивація побороти зло і досягти добра. Це набагато більша сила від ненаситної жадібності та залякування, що ними діються з протилежного боку. За Євромайданом стоять всі освідченні люди країни, вся інтелектуальна еліта, всі митці, всі церкви, всі важливі громадські організації, вся вільна міжнародна спільнота. За іншою стороною — необізнані люди яких купують або зомбують, за ними брудні російські гроші та совдеповські методи, які не є життєздатними в ері соціальних мереж.
Євромайдан переможе з тих самих причин, через які Вікіпедія має якісні статті, не дивлячить на те, що кожен дурень може їх редагувати. Тому що на будь-яку тему в світі є набагато більше людей що її люблять та хочуть розвивати, ніж в середньому вандалів. В Україні є понад 40 мільйонів добрих людей які люблять свою батьківщину, і лише купка аморальних покидьків, які заради персональної наживи готові ставити ії раком.
Йдіть на Майдан. Хоча б на годинку в день. Хоча б для того, щоб не проґавити історію, яка твориться у вас на очах. Слава Україні!